Персиковий туман прозоро в'юниться над блакитною гладінню озера. Ранкове сонце поволі піднімається із-за нефритових гір, і його проміння спалахує золотими зайчиками у вікнах дерев'яного готелю, що повиснув своїми галереями над водою.

Спускаємося червоними сходами прямо до причалу. На нас чекає легкий білий катер. Нас запрошує на борт підтягнутий, у білому костюмі капітан Хуан. За білосніжними чайками вирушаємо на прогулянку по озеру.

Ранок дихає урочистістю й спокоєм. Береги озера оповиті яшмовими синьо-зеленими лісами. Вода на сонці парує, живим сріблом скидається риба, безшумно й легко, мов горіхова шкаралупка, пливе рибальський човник. Така дивна краса ніколи не притомить очей...

За своїми обрисами озеро являє собою величезне сердце, яке переходить у серпоподібний водний видолинок. Воно так і називається Жіюетань — озеро Сонця і Місяця. І чарує озеро і в сонячний день, і місячної ночі.

Тим часом наш катерок підпливає до кругловидого острівця посеред озера. Рукотворний острів започаткувався колись від першого каменя, кинутого в воду. Брила за брилою — і народився клаптик суші, що теплою долонею здійнявся над водою. Посадили на ньому кілька вічнозелених дерев, поставили серед них яскраво оздоблену капличку, а в її дверях вас зустрічає кам'яний дідусь з бородою до пояса. На любов, на злагоду, на вірність благословляє добрий, усміхнений бог молодят, які беруть шлюб...

Під час двогодинної подорожі капітан Хуан густо начиняє наші записники інформацією про піднебесне, на висоті 760 метрів, озеро, по якому він плаває ось уже третій десяток літ.

Озеро Сонця і Місяця — справжня перлина на мальовничій карті тайванського туризму. За площею воно займає 600 гектарів, лінія берега простяглася на ЗО кілометрів. Під кронами дерев, у дрібнолисті гігантського бамбука ховаються сорок затишних готелів. До озера ведуть прекрасні дороги, по яких щороку приїздять сюди два мільйони туристів. І жоден з них не обмине величного храму Конфуція, вхід до якого стережуть два грізних леви. Зайти до храму, поставити свічу, перебратись радістю і спокоєм на увесь туристський сезон...

Протягом кількох десятиріч Тайвань створив сучасну базу для розвитку туризму: прокладено зручні шляхи сполучення, побудовано комфортабельні готелі, відкрито мережу першокласних ресторанів, туристи мають змогу покуштувати всі страви китайської кухні. Розвитком масового відпочинку і оздоровлення відає туристичне бюро Міністерства зовнішніх зв'язків, яке разом із своїми відділеннями забезпечує необхідною інформацією сотні тисяч мандрівників, надає транспортні й інші послуги, а також заохочує інвестиції у розвиток туризму.

Озеро Сонця і Місяця розлилося двома прозорими лінзами — круглою і довгастою — неподалік від міста Тайчжуна, назва якого у перекладі означає «середина Тайваню». І саме звідси, з центру острова, продовжимо нашу подорож за стрілкою туристського компаса, яка насамперед визначає шлях на північ, до місць, що славляться своїми примітними історичними пам'ятками.

Саме з північної околиці столичного міста Тайбея починали ми свою подорож-розповідь про Тайвань — від «Форту рудоволосих», пам'ятки європейської колонізації острова. У вечірні години того ж недільного дня ми повернулися, пам'ятаєте, до Тайбея — міста всіх кольорів веселки. Мов сонце у краплині води, у Тайбеї відбиваються весь світ, уся краса Тайваню — його минуле і сучасне, його прорив у завтрашній день. Але ми ще здійснимо на сторінках книги прогулянку по Тайбею, спробуємо відчути його життєвий пульс, всотати його барви і звуки.

Источник загранпаспорт киев.

Спонсор статьи: ремонт фотоаппаратов canon, курсы английского.